Азовський Рух на Заході: здобутки станом на 2019 р.

Попри те, що офіційна геополітична програма Національного Корпусу – це розбудова Інтермаріуму (Адріатично-Балто-Чорноморського Союзу), 2018-2019 рр., окрім регіональних заходів Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, заснованій лідером Національного Корпусу Андрієм Білецьким, ми присвятили популяризації цього проекту в Західній Європі та налагодженню співпраці як із дружніми організаціями й партіями Західної Європи, так і з окремими політичними структурами тих організацій, які зазнають впливу проросійських лобістських груп. Водночас ми знаходили симпатиків центрально-східноєвропейського союзу й серед американських політичних сил та медіаплатформ.

Займаючись такою діяльністю, ми керуємося не лише принципами пан’європеїзму та альтернативного універсалізму, що унеможливлює регіональний ізоляціонізм у 21 столітті. І не лише можливістю (і поки що віддаленою перспективою) альтернативної щодо ЄС всеєвропейської інтеграції на основі Центрально-Східної Європи на випадок загострення кризових і відцентрових процесів у Євросоюзі.

Давно варто чесно визнати: проросійська загроза у Євросоюзі пов’язана далеко не лише із правопопулістами і «праворадикалами». Врешті, такі впливові правопопулістські партії, як польська PiS (Право і справедливість) та естонська EKRE (Естонська консервативно-народна партія), яка взяла 1/5 місць у парламенті на лютневих виборах, займають принципово антикремлівську позицію в геополітичному полі. Більше того, саме такі партії є актуальними, як EKRE чи коаліційна латвійська партія «Національний Альянс», або потенційними партнерами із розбудови Інтермаріуму.

Проблема в іншому: на горизонті не тільки визріває потенційно проросійська коаліція в Європарламенті навколо італійської Лега й німецької AfD, – офіційний Берлін, як економічний лідер ЄС, усе слабше пручається будівництву «Північного потоку-2» в обхід української території, що реалізується не тільки за російські, а й німецькі, австрійські, датські та французькі кошти. Керуючись власними інтересами, неоліберальний Євросоюз все більше спонукає Україну до «замирення» з РФ, що не влаштовує лише Штати та деякі країни Центрально-Східної Європи – знову-таки, «правопопулістські».

За цих умов важливо не збавляти оберти діяльності Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, зокрема, зважаючи на електоральний успіх «Партії Фіни», «Шведських демократів», Датської народної партії та інших парламентських сил регіону, які перебувають у зоні ризику або вже співпрацюють на антиміграційній ниві з тими західноєвропейськими колегами, що обстоюють проросійський курс. Більше того, зважаючи на брак політичної  єдності серед партій такого роду, варто вчасно запропонувати альтернативну інтеграцію для тих із них, хто мислить стратегічно й не бажає долучатись до фан-клубу В.В.Путіна.

Але не менш важливо примножувати інформаційну присутність у західноєвропейському й американському інформаційному полі, співпрацюючи з «проукраїнськими» організаціями й навіть їхніми окремими структурами.

Початком такої інформаційної експансії Азовського Руху в західноєвропейському полі можна вважати установчу конференцію «Пан’Європа», що відбулася 28 квітня 2017 р. в Києві під егідою спорідненого всеєвропейського руху «Реконкіста», заснованого в 2015 р. на хвилі масової підтримки іноземними добровольцями національно-визвольної боротьби українців на Сході країни. Присвячена ідеї альтернативної європейської інтеграції та геополітичної співпраці, ця конференція зібрала представників французьких, італійських, німецьких, шведських, хорватських, польських, литовських, латвійських та російських еміграційних політичних сил, які підтримали довгостроковий курс на створення суверенної пан’європейської конфедерації.

15 жовтня 2018 р. у Києві пройшла вже друга пан’європейська конференція, на якій, окрім місцевих політичних сил, виступили доповідачі з Італії, Німеччини, Норвегії, Швеції й Штатів. Як і установча конференція, захід мав власне політичну, партійну, та метаполітичну складову, представлену впливовими західними інтелектуалами та відеоблогерами, яких асоціюють з Третім Шляхом, рухом ідентитаріїв, французькими новими правими (Nouvelle Droite) та американськими альтернативними правими (Alt-Right). Обидві конференції зібрали таких лідерів думки в сучасних західних метаполітичних колах, що висловились на підтримку геополітичного проекту «Інтермаріум», як Габріеле Адінольфі, Паскаль Ласаль, Маркус Фолін (The Golden One), Грег Джонсон.

Активне входження в західне геополітичне та метаполітичне поле розпочалося з участі представниць Азовського Руху Вікторії Полуніної та Олени Семеняки в пан’європейському конгресі “REGeneration Europa”, організованому 11-12 травня 2018 р. в німецькому містечку Різа молодіжним крилом (Junge Nationalisten-JN) Націонал-демократичної партії Німеччини (NPD). Хоча на конференції також було представлено позицію маргінального російського угруповання, що підтримує «ЛДНР», що спричинило до дії проукраїнський табір на конгресі, це був перший масовий західноєвропейський захід, з котрого розпочався подальший «тур» Азовського Руху країнами Західної Європи на запрошення зацікавлених перспективами співпраці слухачів.

У подальшому, незважаючи на розкол щодо російсько-українського конфлікту в керівництві партії, молодіжне крило NPD виступило на другій конференції «Пан’Європа» в Києві, а вже 15-16 лютого 2019 р. міжнародний секретар Національного Корпусу Олена Семеняка відвідала марш пам’яті жертв бомбардувань Дрездена та розповіла історію Азовського Руху в містечку Пірна на запрошення відділення NPD у Саксонській Швейцарії та метаполітичного центру “Haus Montag.”

Серед усіх проектів, зазначених у її промові, найамбіційнішим, але водночас найскладнішим, стала геополітична програма Нацкорпусу: оборонний союз Інтермаріум як плацдарм для формування повноцінного пан’європейського блоку. Адже ворожнеча між Заходом і Російською Федерацією створює унікальну можливість для, здавалося би, «буферної» зони у Східній Європі стати всеєвропейським геополітичним суб’єктом.

Більше того, ця подія стала першою в циклі запланованих заходів у рамках «Українського Року» в Німеччині за ініціативи автора благодійного німецько-українсько-норвезького проекту Kraftquell (Джерело сили) Томаса Ракова, що має на меті організацію відпочинку ветеранських українських сімей у Німеччині та Норвегії на знак солідарності європейської родини з воюючою Україною. Проект був анонсований ним в ході другої конференції «Пан’Європа» в Києві та на завершення виступу Олени Семеняки в Пірні.

Крім того, саме за його ініціативи 16 червня 2018 р. Олена Семеняка відвідала щорічний з’їзд автономних норвезьких націоналістів у Східній Норвегії, що зацікавилися геополітичною програмою Національного Корпусу та підтримали проект Kraftquell.

У червні 2018 р., у рамках події під назвою «Український вечір: геополітика, ідеї, перспективи», Олена Семеняка також виступила перед аудиторією метаполітичного центру ідентитаріїв у Галле “Flamberg Club,” розкривши основи українського державотворення, ідентичності, конфлікту з РФ, історії та структур Азовського Руху і геополітичного проекту Інтермаріум.

А вже 3-5 серпня 2018 р. Олена Семеняка прочитала годинну лекцію на тему геополітичних та культурфілософських засновків Інтермаріуму перед німецькими й австрійськими ідентитаріями на Першому форумі «Молода Європа» (Jungeuropa Forum) в Дрездені, організованому дружнім видавництвом літератури Третього Шляху  “Jungeuropa Verlag.”

7 липня 2018 р. Олена Семеняка розповіла про важливість метаполітичної складової на прикладі стратегії Азовського Руху в рамках культурно-політичної події «Молодь штурмує» в Кірххаймі, Тюрингія, на запрошення німецької партії Der III. Weg (Третій Шлях), багаторічних союзників Азовського Руху, що, спільно з німецькою гілкою руху «Реконкіста», першими зруйнували інформаційну блокаду навколо боротьби українських патріотів.

По слідах Третьої конференції Групи сприяння розбудові Інтермаріуму 13 жовтня 2018 р., яку, серед інших, відвідали представник програми «Академічний Легіон» польського Міноборони Даміан Дуда та бригадний генерал Хорватських Збройних Сил Бруно Зоріца, 15-16 лютого 2019 р. Євген Врядник, ветеран полку «Азов», засновник видавництва «Пломінь» виступив на конференції “Prabudimas” (Пробудження) у Вільнюсі з візією археофутуристичного майбутнього Центрально-Східної Європи та взяв участь у смолоскипній ході на честь річниці незалежності Литви, організованих етнофутуристичною асоціацією “Kryptis.”

7 січня 2019 р., Олена Семеняка взяла участь у відзначенні річниці трагедії на вулиці Акка Ларенція в Римі, де трьох юних італійських патріотів було вбито комуністами. Марш на честь події, яка кров’ю відзначилась в історії «свинцевих сімдесятих», став всеіталійським сакральним ритуалом саме завдяки духу й активності партії Casa Pound Italia, що також вивела його на європейський і навіть трансконтинентальний рівень, адже щороку в марші беруть участь й активісти із Квебеку. Цей візит закріпив співпрацю з Казапаунд Італія, представлених на другій пан’європейській конференції у Києві іноземним кореспондентом партії Альберто Паладіно.

Крім того, Національний Корпус став учасником конференції Etnofutur III 23 лютого 2019 р. в Таллінні. Захід щорічно проводиться молодіжним крилом партії EKRE «Блакитне Пробудження» (Sinine Äratus). Традиційно, було закцентовано концептуальну синергію спікерів-націоналістів балто-чорноморського регіону. Олена Семеняка виступила з промовою під назвою «Серединна Європа в епоху цезаризму та призначення Етнофутуризму». У її виступі, саме Азовський Рух постав взірцем етнофутуристичного поєднання політики відродження етнокультурної ідентичності та інноваційних технологій.

Посилаючись на концепт цезаризму Освальда Шпенґлера, тобто фінальну фазу історичного циклу Західного Світу, Олена представила Інтермаріум як простір, де Стара Європа зможе вийти на новий культурно-цивілізаційний виток. Крім того, Національний Корпус відправив свою представницю, аби підтримати союзну партію напередодні парламентських виборів, за підсумками яких EKRE продемонструвала украй високий результат. 24 лютого, також вже традиційно, вона взяла участь у смолоскипній ході на честь річниці незалежності Естонії.

30 березня 2019 р. Олена Семеняка виступила з промовою на панскандинавському Scandza Forum, заснованому Фроді Мідйордом, що цього року пройшов у Стокгольмі. Темою форуму став дефіцит свободи й імпортування хаосу в сучасних західних суспільствах («Анархо-тиранія»). Розглянувши проблему в контексті критики неототалітарної поліцейської держави Ернстом Юнґером, а також необхідності поставити сучасні аудіовізуальні технології на службу власним історичним візіям, вона назвала регіон Центрально-Східної Європи простором політичної свободи, де можна розвивати пан’європейську інфраструктуру для таких цілей. На заході були присутні й члени партій «Шведські демократи» та «Альтернатива для Швеції».

Навздогін Scandza Forum Олена Семеняка стала гостем відеопрограми “Anton och Jonas,” у рамках якого вона обговорила перебіг Революції Майдану, причини геополітичної конфронтації з РФ, віхи становлення Азовського Руху та проект Інтермаріуму.  Її співрозмовниками були Антон Стігермарк, представник партії «Альтернатива для Швеції», автор праці «Метаполітична війна», який також брав участь у ММА-турнірі в київському клубі «Реконкіста», та Йонас Нільссон, координатор «Бурського Проекту», теж учасник MMA боїв та колишній інструктор полку «Азов», у лавах якого воювало чимало шведських добровольців.

Нарешті, 6 квітня 2019 р., Національний Корпус в особі міжнародного секретаря й керівника проекту «Інтермаріум» Олени Семеняки взяв участь у крайній станом на сьогодні конференції “Awakening II” (Пробудження), яка відбулася у фінському місті Турку. На конференції Олена Семеняка виступила з доповіддю на тему «Фінсько-українська співпраця вчора й сьогодні очима Національного Корпусу», в ході якої, крім покрокової програми інтеграції Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, вона обговорила дипломатичну співпрацю Фінляндії з Гетьманатом та УНР в минулому столітті, зокрема, з подачі палкого прихильника українського національного-визвольного руху Германа Гумеруса.

На заході, крім іноземних спікерів та гостей, були присутні члени ідентитарної  організації Suomen Sisu, молодіжного крила «Партії Фіни» та видавництва Kiuas. Фінська аудиторія, маючи за плечима власний досвід російсько-фінських війн, жваво відгукнулася на природний для країни геополітичний вектор Інтермаріуму. Важливо, що «Партія Фіни» на квітневих виборах взяла 39 місць у парламенті з 200.

На 4 травня 2019 р. заплановано участь Олени Семеняки у Forum Prisma Actual у Лісабоні на запрошення португальської ідентитарної організації Escudo Identitario. Поряд із розвиненою іспанською гілкою пан’європейського руху «Реконкіста», португальські патріоти не могли не відчути резонанс зі справою новітніх українських «конкістадорів».

Велику цікавість діяльність Азовського Руху серед країн південної Європи викликає і в Греції, патріотичні кола якої також відчувають свою культурну та геоекономічну дотичність до проекту Інтермаріум, запрошуючи Національний Корпус у свої краї.

Але пріоритетом роботи Групи сприяння розбудові Інтермаріуму на другу половину 2019 р., звичайно, є проведення власне Четвертої міжнародної конференції на тему регіональної європейської інтеграції, що, за попередньою домовленістю, має відбутися восени цього року в Загребі, центрі адріатичного кута Міжмор’я.

 

 

 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *